ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ ВІДПОВІДНО ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ

 

ПОД- СЕКЦИЯ 25. Прокурорский надзор. 

 

Луцик В.В.

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики

Львівського національного університету  імені Івана Франка

 

ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ ВІДПОВІДНО ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ


     Реформування правової системи України, її наближення до європейських стандартів неминуче призводить до визначення місця прокуратури в системі державних органів, перегляд її функцій та компетенції.

Хоча вона і не робить це у абсолютних термінах, Венеціанська комісія послідовно відстоює точку зору, що прокуратурі слід в першу чергу зосереджувати увагу у сфері кримінального права[1]. Нерідко прокуратури виконують ще й інші функції. Проте, якщо ці інші функції виконуються, вони не повинні перешкоджати чи заміщувати функції судової системи будь-яким чином. Там, де прокурори мають повноваження оскаржувати рішення суду, вони повинні робити це з використанням повноваження оскарження, або повноваження вимагати перегляду рішення таким саме чином, як і будь яка інша сторона у судовому процесі. Потрібно розуміти, що навіть під час розгляду приватної справи у суді, може існувати громадський інтерес, який потребує захисту чи ствердження перед судом, й, принципово, не існує заперечення, аби цю функцію не міг виконувати прокурор, за умови, якщо останнє слово залишається за судом[2].

     У висновку щодо проекту закону про Прокурорську службу Молдови, Комісія мала можливість надати коментарі щодо повноваження прокурорів «ініціювати цивільний судовий розгляд для забезпечення захисту прав, свобод та інтересів неповнолітніх, людей похилого віку, або інвалідів, або осіб, які через свій стан здоров‘я не можуть приймати участь у судовій процедурі». Комісія виявила, що «за умови, якщо головним завданням прокурора є представлення інтересів держави та загальних інтересів, також може виникнути питання, чи прокурор дійсно є найбільш відповідною особою для виконання цієї функції»[3].

     В цілому ж загальний захист прав людини не є належною сферою діяльності для органів прокуратури; краще, коли цим займається не прокуратура, а омбудсмен»[4].

    Реформуючи систему органів прокуратури шляхом прийняття нової Конституції або внесення змін в чинну Конституцію обов’язково слід позбавити прокуратуру виконання функцій досудового слідства та нагляду за додержанням законів усіма підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності. Позбавлення прокуратури цих функцій призведе до фактичного виконання прокуратурою лише судово – забезпечувальних функцій, і подальше її віднесення в процесі реформування до судової гілки влади.

    В зв’язку з цим, варто погодитись з думкою, що «особливо слід наголосити на недопустимості копіювання Україною досвіду деяких пострадянських країн, які, задекларувавши в своїх конституціях місце прокуратури в судовій владі, залишили за нею виконання функцій, які не мають нічого спільного із забезпеченням правосуддя, аж до так званого загального нагляду за законністю у всіх сферах життєдіяльності. Такий підхід до вирішення цієї проблеми є еклектичним. Виправдання такого підходу історичними традиціями й особливостями сучасного етапу національного соціально-політичного розвитку є сумнівними з точки зору наукової обґрунтованості, тому розцінюються нами як спроба з певних причин законсервувати ситуацію, обвівши «навколо пальця» відповідні міжнародні інституції, які наполягають на приведенні діяльності прокуратури до цивілізованих стандартів»[5, С. 28].

    Однак, маючи на меті такі зміни, слід ураховувати роль прокуратури, що історично склалась у державі, досвід її функціонування в перехідних суспільствах, а також особливості прокурорської системи в розвинених країнах. Основні завдання та повноваження прокуратури треба визначити, зважаючи на фактичні соціальні, економічні, політичні та правові умови розвитку сучасного українського суспільства, стан законності та правопорядку, необхідність забезпечення прав і свобод громадян, урегульованість і реалізацію повноважень іншими органами державного механізму.

    Не можна не враховувати і правового нігілізму перехідного українського суспільства, поширену зневагу до закону, до прав людини, що виявляють не тільки роздутий чиновницький апарат, а й нову економічну «еліту», де нехтування, наприклад, трудовими правами громадян набуло небезпечних розмірів. Потрібно також мати на увазі і протистояння, що триває між владними органами в центрі й на регіональному рівні, невідповідність нормативних актів, що видаються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, чинному законодавству. Діяльність прокуратури з відповідного реагування на факти порушень законодавства цими органами та порушення питань про їх усунення в суді сприяло б утвердженню принципів верховенства права і законності.

    Вирішуючи це питання, слід також брати до уваги, що в питаннях захисту прав і свобод людини неефективною є діяльність судів. Стаття 55 Конституції України про гарантії кожного судового захисту його прав і свобод має декларативний характер. Механізм її дії достатньо не врегульовано. Багато скарг громадян про грубе порушення трудових, житлових, майнових прав, протиправне застосування заходів адміністративного примусу часто залишаються поза увагою або їх розгляд невиправдано зволікається в судах. До того ж для мільйонів людей, які перебувають сьогодні за межею бідності та мають прибуток нижчий за прожитковий мінімум, звернення за правовим захистом їхніх законних інтересів до суду все ще залишається проблематичним[6, С. 423].

    Реформування органів прокуратури в Україні повинно здійснюватись у напрямку обмеження повноважень прокурорів у позасудовій сфері, посилення незалежності прокурорів (як процесуальної, так і зовнішньої), а також зменшення структурної та штатної чисельності ланок прокуратури та прокурорських працівників.

 

Література:

  1. CDL-JD(2008) 001 Draft vademecum on the judiciary // http://www.venice.coe.int/docs/2008/CDL-JD%282008%29001-e.asp.   
  2. Report on European Standards as regards the Independence of the Judicial System: Part II - the Prosecution Service - Adopted by the Venice Commission - at its 85th plenary session (Venice, 17-18 December 2010)// http://www.venice.coe.int.
  3. CDL-AD(2008)019 Opinion on the draft law on the public prosecutors’ service of Moldova // http://www.venice.coe.int/docs/2008/CDL-AD%282008%29019-e.asp.
  4. CDL-AD(2009)048  Comments on European Standards as regards the independence of the judicial system: prosecution service // http://www.venice.coe.int.
  5. Куц В. Конституційний статус прокуратури потребує вдосконалення // Вісник Академії прокуратури України. – 2007. - №2. – С.27-31.
  6. Грицаєнко Л.Р. Прокурорська діяльність в Україні в світлі сучасного світового досвіду. – Вінниця, 2009. – 544 с.