УТОЧНЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ “УПРАВЛІННЯ”
ПОД- СЕКЦИЯ 13. Экономика отраслей хозяйства.
Колодійчук А.В.
аспірант
Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів, Україна
УТОЧНЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ “УПРАВЛІННЯ”
Незважаючи на наявність великої кількості визначень і відсутності єдиного тлумачення економічної категорії “управління”, визначення сутності цієї категорії й досі залишається актуальним. Аналіз наукової економічної літератури дав змогу нам виділити наступні підходи до визначення суті поняття “управління”: об’єктно-цільовий; процесійний; діяльністно-функціональний; системний; хронологічно-орієнтований; ситуаційний; макроекономічний; організаційно-цільовий; професійноорієнтований; логіко-математичний, кібернетико-економічний та інші.
Відповідно до об’єктно-цільового підходу управління тлумачиться як цілеспрямований вплив суб’єктів (управлінців) на економічні об’єкти для досягнення запланованих цілей. Цей вплив проявляється у вигляді сукупності заходів, механізму дій тощо. Так, Г.Я. Гольдштейн визначає управління як вплив однієї особи або групи осіб (менеджерів) на інших осіб для спонукання дій, які відповідають досягненню поставлених цілей при прийнятті на себе менеджерами [1, с. 12].
Основним постулатом процесійного підходу є розуміння управління як процесу цілеспрямованого впливу керуючої системи на керовану, процесу виконання функцій управління. За визначенням О.Є. Кузьміна управління є цілеспрямованою дією на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі зміною обставин [2, с. 9]. Процес управління В.І. Павлов розглядає як сукупність послідовних дій управлінського персоналу щодо визначення цілей для об’єктів управління та їх фактичного стану на основі реєстрації та обробки відповідної інформації, формування та затвердження економічно обґрунтованих виробничих програм і оперативних завдань [3, с. 7].
Діяльністно-функціональний підхід трактує управління з одного боку як послідовність дій, які є функціями управління; а з іншого – як діяльність, при якій застосовуються засоби і методи впливу на процеси для забезпечення ефективного функціонування підприємства.
Згідно системного підходу управління є складною системою, в якій системний вплив керуючої підсистеми спрямований на координацію діяльності керованої підсистеми для досягнення певного визначеного позитивного результату.
Хронологічно-орієнтований підхід полягає у систематичності впливу керуючого суб’єкта на керований об’єкт з метою забезпечення його злагодженої роботи.
Ситуаційний підхід наголошує на необхідності відповідності управлінських рішень, що приймаються, конкретним управлінським ситуаціям і, таким чином, в даному підході насамперед враховується така властивість управління як гнучкість.
У макроекономічному підході керуючою системою виступає держава в особі органів державної влади, керованою системою – всі елементи економічної системи держави, а вплив керуючої системи на керовану здійснюється з метою вдосконалення останньої.
Ресурсно-цільовий підхід тлумачить управління як діяльність, пов’язану з контролем руху ресурсів [4, с. 458], тобто в даному підході об’єктом управління виступають економічні ресурси.
Соціальний підхід розглядає управління з одного боку, як механізм соціальних змін, і водночас, з іншого боку – як приклад соціальних змін.
За організаційно-цільовим підходом управління є способом організації спільних дій колективу людей для досягнення певних визначених цілей.
Професійноорієнтований підхід визначає управління як особливу професію і наголошує на визначенні мети для кожного працівника в організації.
Логіко-математичний підхід розглядає управління як логічний процес, який здійснюється у формі інтеграції математичного аналізу управлінських ситуацій та суб’єктивних рішень управлінця. Розвиток логіко-математичного підходу, а також початок застосування методів кібернетики до економічних систем, зумовив його перетворення у кібернетико-економічний підхід, в якому управління визначається як трансформація інформації про стан об’єкта управління в командну інформацію від суб’єкта управління.
Отже, сформулюємо власне визначення категорії “управління” наступним чином: управління в широкому сенсі – це цілеспрямована діяльність, що полягає у системному впливі керуючого суб’єкта на керований об’єкт за допомогою використання управлінських методів для досягнення визначених цілей і одержання очікуваного ефекту.
Якщо говорити про національну економіку, то управління – це цілеспрямована діяльність, яка полягає в системному впливі держави, зокрема органів державної влади на процеси, об’єкти та інші елементи національної економічної системи за допомогою всього доступного інструментарію державної економічної політики для досягнення визначених макроекономічних цілей і отримання економічного та соціального ефекту.
Література
1. Гольдштейн Г.Я. Основы менеджмента / Г.Я. Гольдштейн: Учебное пособие, изд 2-е, дополненное и переработанное. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2003. – 230 с.
2. Кузьмін О.Є. Теоретичні та прикладні засади менеджменту / О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник. Навчальний посібник. – 2-е вид. доп. і перероб. – Львів: Національний університет “Львівська політехніка”, “Інтелект-Захід”, 2003. – 352 с.
3. Регламентація функціональних служб корпоративних підприємств / В.І. Павлов, І.І. Пилипенко, Н.В. Павліха, І.С. Скороход, О.Я. Кравчук, О.А. Мишко: Навч. посіб. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2006. – 343 с.
4. Стеченко Д.М. Менеджмент. Словник-довідник / Д.М. Стеченко, А.В. Григорович, А.П. Дука: Навч. посіб. для студ. ВНЗ. – Хмельницький: Видавництво “Поділля”, 2004. – 587 с.
