ПОЛЬЩА В РЕГІОНАЛЬНОМУ УГРУПОВАННІ «ВИШЕГРАНСЬКА ГРУПА» ПІСЛЯ ВСТУПУ В ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ.

 

 

Даниляк (Чебан) А.Д.

аспірант Одеського національного економічного університету

 

ПОЛЬЩА В РЕГІОНАЛЬНОМУ УГРУПОВАННІ «ВИШЕГРАНСЬКА ГРУПА» ПІСЛЯ ВСТУПУ В ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ.

 

Приступаючи до вивчення поставленої проблеми варто перш за все вказати на її актуальність на сьогоднішній день. Так як для України, яка вже давно прагне вступити в лави Європейського Союзу (ЄС), буде корисним будь-який досвід, а особливо досвід найблищої, в цьому напрямку, сусідки. Ще одна особливість тематики полягає в її низькому рівні дослідженості на Україні. Не чисельні публікації, які стосуються післявступного періоду розвитку Польщі в регіоні і впливу цього процесу на польсько-українські взаємини. Це стосується як українських науковців, так і польських, російських, німецьких. Ми звернулися до щорічника польського Міністерства зовнішніх справ, рапорту Комітету європейської інтеграції (Комітет інтеграції європейської), деяких інтернет-ресурсів. Проаналізували деякі німецькі і українські видання, які не мають настільки цінної інформації з досліджуваного питання, для того щоб на них робити посилання. Вони стосуються або окремих програм, або регіональної ЄС в цілому. І прив’язати їх до Вишеградської групи можна тільки якщо досліджувати її у більш ширшому аспекті. Тому ми маємо на меті дослідити проблему політики Польщі в регіональному угрупованні «Вишеградська група» після вступу в Європейський Союз.

Польща після вступу до ЄС висловилась за продовження вишеградської співпраці, незважаючи на думки, що після приєднання більше уваги має приділятися розвитку двосторонніх відносин, тобто їх ведення - на рівні ЄС - в стратегії побудови коаліції змінної геометрії. Польське головування в Вишеградській групі в період 2004 – 2005 рр. мало принести «новий сенс спільній діяльності, перш за все в рамках Європейського Союзу» [1; s. 12]. В якій мірі ці побажання втілилися в життя і наскільки участь у групі зробила можливою реалізацію польських інтересів? Спробуємо відповісти на ці питання.

Пріоритети польського головування у Вишеградській відображають основні проблеми польської політики в регіоні протягом найближчих декількох років. Це були питання, які знаходились на порядку денному в ЄС. Така ж сама ситуація склалася при повторному головуванні Польщі в Вишеградській групі в період 2008-2009 рр. Серед пріоритетних були визнані теми які співпадали з напрямком польської європейської політики. В 2004 р. Польща визнала одними з пріоритетних наступні процедури: поглиблення співпраці з країнами, які охоплювалися програмою Європейської політики добросусідства, збільшити сферу заангажування Вишеградської групи в сфері активізації переговорів щодо нової угоди між ЄС і Україною, попередньої підготовки до вступу країн Західних Балкан, сприяння вільному пересуванню осіб, реалізації ідеї «Зеленого Вишеграду».

Реалізації польських інтересів шляхом вишеградської співпраці сприяв факт переоцінки взаємної співпраці в рамках ЄС всіма партнерами. Ключовим залишилось ідентифікування сфер спільних зацікавлень. Першою такою сферою було обговорення Нової фінансової перспективи на 2007 – 2013 рр. Під час переговорів Польща спиралася на вишеградську співпрацю, проте не обмежилася тільки нею. Основна коаліція в цих переговорах була ширшою, це була так звана «група друзів політики згуртованості», яку утворювали десять нових держав-членів, плюс Греція, Іспанія і Португалія [2; s. 14].

Країни Вишеградської групи в свою чергу інтенсивно співпрацювали на робочому рівні протягом всього періоду переговорів, що закінчилось прийняттям спільних заяв і висуненням їх на різних форумах ЄС. Крім того вони вели спільну діяльність в галузі внедріння союзного права в сфері Шенгенської угоди. На саміті в жовтні 2006 р. Польща мобілізувала партнерів з Вишеградської групи для здійснення солідарного тиску стосовно строків розширення зони в 2007 р. для всіх країн Вишеградської групи. Під час зустрічей на високому рівні проявилася загальна позиція з цього питання. Співпраця країн Вишеградської групи допомогла розпочати перехідну систему SISone4ALL, яка мала зламати опір Австрії, яка виступала за підтримку прикордонного контролю і після 1 січня 2008 р., так само і усунути сумніви Німеччини, які були пов’язані з витратами на побудову перехідних систем [3; s. 10].

Цікавими видаються можливості реалізації польських інтересів по відношенню до політики країн Східної Європи і Західних Балкан. Протягом зазначеного періоду Польща рішуче підтримувала формування прозахідної орієнтації у країн, які знаходились на схід і південь від Вишеградської групи, розуміючи його як чинник, що гарантує безпеку та стабільність на континенті. Особливе значення вона надавала й підтримці проєвропейських прагнень України [4; s. 446], одночасно декларуючи підтримку європейських прагнень країн Західних Балкан [5; s. 16]. Положення, яке зайняли країни Вишеградської групи співпадало з політикою Польщі. Країни Вишеградської групи оголосили, що будуть підтримувати країни, які ще не ввійшли до ЄС і прагнуть членства [6; s. 8]. Особливу увагу в програмних документах угруповання варто звернути на те, що Україна трактується як пріоритетна в порівнянні з іншими країнами [7 ].

Вишеградська група також надавала підтримку схваленому Європейською Радою у 2008 році польсько-шведському проекту Східного партнерства. Прем'єр-міністри країн Вишеградської групи заявили про свою підтримку цієї ініціативи, як на саміті в Празі в червні 2008 року, так і у Варшаві в листопаді 2008 року. Вони висловили тоді надію на те, щоб забезпечити адекватне фінансування з боку ЄС, яке було необхідним для ефективного здійснення проекту [8 ].

Переговори по кліматично-енергетичному пакету стали черговим прикладом будування коаліції у ширшій формулі. Ця коаліція включила в себе як країни Вишеградської групи, так і балтійські країни (Литва, Латвія, Естонія), а також Болгарію і Румунію. З огляду на супротив коаліціантів по відношенню до Німеччини і Італії, який вони виразили під час жовтневого засідання Ради Європейської в 2008 р., було вирішено на саміті в грудні розглянути питання пакету не кваліфікованою більшістю, а в формулі одностайності. Це дозволило краще зважити пакет і в більшій мірі врахувати специфічну ситуацію в країнах Центрально-Східної Європи [9 ].

Таким чином, вищезазначені приклади показують гнучкий підхід Польщі в співпраці з партнерами з Вишеградської групи з метою реалізації польських інтересів. На рівні ЄС Польща не розуміла Вишеградську групу як окрему коаліцію, так як навіть в важкі часи під час переговорів, які вимагали ширшої підтримки, обирала, для створення коаліції, з решти країн-членів ЄС в тому числі як з «нових», так і з «старих» членів. В східній політиці, особливо що стосується України, країни Вишеградської групи часто говорили в «один голос». Тобто, вступивши в ряди Євросоюзу Польща не зупинилася на досягнутому і продовжувала, окрім налагодження власної економіки і зовнішньої політики, робити все можливе аби розширити східні кордони ЄС за допомогою налагодженої роботи Вишеградської групи. Проблеми останніх років в економіці ЄС змусили його східну частину ще більше згуртуватися, аби пережити кризу і не опинитися на місці Греції чи Португалії. Це, в свою чергу, вказує на ефективність регіональної політики Вишеградської групи.

 

Література

1. Rocznik Polskiej Polityki Zagranicznej 2006. Polski Instytut Spraw Międzynarodowych. – Warszawa, 2006. – S. 12.

2. Rocznik Polskiej Polityki Zagranicznej 2004. Polski Instytut Spraw Międzynarodowych. – Warszawa, 2006. – S. 14

3. Rocznik Polskiej Polityki Zagranicznej 2005. Polski Instytut Spraw Międzynarodowych. – Warszawa, 2006. – S. 10

4. Raport „Pięć lat Polski w Unii Europejskiej”, Urząd Komitetu Integracji Europejskiej. – Warszawa, 2009 – 446 s.

5. Banat M., Pałłasz U. Polska w Unii Europejskiej / М. Banat, U. Pałłasz // Rocznik Polskiej Polityki Zagranicznej 2006, PISM. – Warszawa, 2006 – S. 15-21.

6. Banat-Adamiuk M. Aktywność Polski w Unii Europejskiej / М. Banat-Adamiuk // Rocznik Polskiej Polityki Zagranicznej 2007, PISM – Warszawa, 2007 – S. 7-14.

7. Odpowiedź sekretarza stanu w Ministerstwie Spraw Zagranicznych – z upoważnienia prezesa Rady Ministrów na zapytanie nr 1258 w sprawie wysłania polskiej misji politycznej do Serbii, Warszawa, 16 kwietnia 2008 r., http://orka2.sejm.gov.pl.

8. Deklarację przyjętą przez premierów państw GW w Kromierzyżu 12 maja 2004 r., http://www.visegradgroup.eu.

9. Programy poszczególnych prezydencji i działalność Grupy Wyszehradzkiej http://www.visegradgroup.eu.